ЗДО, Павлівка
Калинівський район, Вінницька область

Сторінка для батьків

Орієнтовний розпорядок дня дитини вдома

Час

Пункти розпорядку

Поради

7:30 – 8:00

Підйом, ранковий туалет, ранкова гімнастика разом з батьками

Учіть дитину дотримуватись особистої гігієни, вмиватися, чистити зуби, мити руки з милом, користуватися індивідуальним рушником.

Привчайте виконувати прості вправи на різні групи м’язів. Наприклад, включайте до ранкової гімнастики легкий біг та стрибки — це сприяє розгальмуванню нервової системи після сну, формуванню правильної постави, викликає позитивні емоції

8:00 – 8:30

Ігри

У ранковий час грайте з дитиною в ігри малої та середньої рухливості

8:30 – 9:00

Підготовка до сніданку, сніданок

Учіть дитину самостійно сідати на стілець та вставати з нього, підсовувати стілець до столу; їсти охайно, не обливаючись; після їжі користуватися серветкою

9:00 – 10:00

Читання, ігри, слухання музики, малювання тощо

Читайте дитині вірші, казки, оповідання, пропонуйте розглядати та обговорювати ілюстрації, відповідати на запитання, навчайте співпереживати персонажам.

Пропонуйте дитині дидактичні ігри (пірамідки, втулки, шнурівки, будівельний матеріал тощо), учіть класифікувати, узагальнювати предмети за певними ознаками, складати з частин ціле тощо.

Привчайте слухати пісні, розуміти їх зміст, знати їхні назви, співати разом з вами тощо.

Учіть дитину малювати предмети та явища фарбами, олівцями, фломастерами; розрізняти і називати кольори.

Чергуйте різні види діяльності

10:00 – 12:30

Підготовка до прогулянки, прогулянка

Учіть дитину самостійно одягатися, взуватися, знімати одяг та складати його у відповідному місці.

Під час прогулянки грайте з дитиною в ігри різної рухливості (великої, середньої, малої), спостерігайте разом за природою, заохочуйте дитину до самостійної рухової діяльності

12:30 – 13:10

Підготовка до обіду, обід

Вводьте до раціону дитини тверду їжу, вчіть їсти шматочки хліба і заїдати їх рідкою їжею (суп, борщ тощо), самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки

13:10 – 15:10

Підготовка до сну, сон

Розкажіть дитині казку або заспівайте колискову, що заспокійливо впливає на дитину та сприяє розслабленню нервової системи і спокійному сну

15:10 – 15:30

Підйом, оздоровчі процедури

Проведіть для дитини комплекс гімнастичних вправ на різні групи м’язів та вправи для формування стопи і постави, для загального зміцнення

15:30 – 15:50

Полуденок

Привчайте дитину до самообслуговування

15:50 – 16:50

Ігри

Грайте з дитиною у настільно-друковані дидактичні ігри — кубики, пазли тощо. Учіть складати картинки, послідовно відтворюючи події на них, поєднувати зображення за певними ознаками предметів тощо

16:50 – 19:00

Підготовка до прогулянки, прогулянка

Привчайте дитину до самостійності, розповідайте їй про здоровий спосіб життя.

Обирайте ігри малої та середньої рухливості, давайте дитині можливість самостійно гратися з іншими дітьми, спостерігати за довкіллям

19:00 – 19:30

Підготовка до вечері, вечеря

Нагадуйте дитині про важливість гігієнічних процедур та правил поведінки за столом

19:30 – 20:30

Спокійні ігри з батьками, читання казок, перегляд мультфільму, бесіди

Перевагу віддавайте спокійним іграм, перегляду дитячого мультфільму, читанню казок перед сном, спокійним бесідам для підтримання емоційного контакту з дитиною, дружніх взаємин

20:30 – 7:30

Гігієнічні процедури, співання колискової, нічний сон

Привчайте дитину до особистої гігієни та гігієнічних процедур перед сном.

Співайте колискову, щоб прискорити засинання дитини

Шановні батьки! Призвичаївши дитину вдома до розпорядку дня, подібного до розпорядку дня у дитячому садку, ви значно полегшите процес її адаптації до нових умов. Приділіть, будь ласка, цьому питанню належну увагу.

Дорогою до дитячого садка і не тільки

Варіант перший. Пригодницький

Діти вранці люблять ходити неквапливо, по-господарськи оглядаючи світ, що ледь змінився за ніч. У них зовсім інший відлік часу, і те, що для на с— тільки дорога, у дитячій уяві може перетворитися на велику подорож.

Скажіть дитині, що сьогодні ви — дослідники (туристи, мандрівники, екстремали) і ваше завдання — не ушкодженими дістатися до наміченої мети. А отже, вам необхідно бути дуже уважними: розгледіти — відмітити-подолати всі небезпеки, всі пастки і капкани, що зустрінуться дорогою. Такий захід миттю розбудить дитячу уяву, і дитина вже не просто йтиме поряд, озираючись на всі боки, але й думатиме, охоче відповідатиме на ван питання, ставитиме свої.

Варіанти. Ви можете розподілити ролі: малюк — досвідчений мандрівник, а ви — новачок. Новачки нічого до ладу не знають і зазвичай усе плутають. За ними потрібно пильно стежити! Малюк із задоволенням візьме над вами шефство, попереджатиме, стежитиме, опікатиме. Він почуватиметься важливою і потрібною людиною, без якої вам не обійтися (а це і приємно, і корисно: навчитися відповідати за когось). Коли необхідно переходити дорогу, «помилково» ви попрямуєте не до «зебри» (або підземного переходу), спробуйте обійти автобус спереду, а трамвай — ззаду. Якщо дитина приєднується до ваших помилкових дій, то ви тепер напевне знаєте, на що слід звернути увагу найближчим часом, вивчаючи техніку безпеки.

Ви можете йти зовсім іншим, незвичним шляхом (новим маршрутом). Дитина навчиться орієнтуватися в просторі, шукати знайомі орієнтири, зупинятися і спостерігати, щоб не заблукати. (Дорогою з дитячого садка робити це ще корисніше: дитина повинна знати дорог, додому, навіть не одну.)

А якщо ви ще і призначите її головною у вашій парі, а самі перетворитеся на новачка, який уперше йде цим маршрутом, навчання і закріплення правил безпеки відбуватиметься ще швидше.

Варіант другий. Ситуативний

Ви просто користуєтеся ситуацією, принагідним випадком для того, щоб вивчити або повторити з дитиною всілякі правила безпеки. Відразу всі правила вивчати і повторювати їх, звісно, не варто, дійте залежно від обставин. Ось біжить собачка — ви пригадали, обговорили-повторили, чи можна махати палицею перед носом собаки. Проходите повз невідому величезну калюжу — зміряйте палицею її глибину (дивися, під водою яка глибока яма, дуже просто провалитися можна!). Підішли до дороги: «Дай мені руку, я щось забула, як необхідно через дорогу переходити...» Малюк побачив на будинку знайому цифру: «Чотири!» — кричить. — Правильно. А у нас який номер будинку? А вулиця?»

Дітвора — народ імпульсний, скористайтеся і цим. Ви йдете через скверик, і дитина раптом робить стрибок .бік і лізе на дерево. Причому не звертає жодної уваги на те, що нижні гілки підозріло тонкі або сухі. Замість того щоб кричати: «Не можна! Ти куди поліз?!» — ухопіться самі за суху вітку. Нехай побачить, як вона зламається, як ви впадете на землю. І нехай це буде трішки навмисно, але маленька людина побачить наочно, чим небезпечні сухі гілки, чому спочатку слід подумати, як підстрахуватися.

Не намагайтеся зробити (і вивчити) все відразу. Якщо малюкові набридла ваша гра — не нав'язуйте. Щодня, помалу, «чіпляючись» за випадок — і результати не примусять себе довго чекати.

Грайте. Звертайте увагу на те, що дитина НЕ знає. Щоб повправлятися наступного разу.

Що необхідно знати дитині – мандрівникові:

  • свою адресу;
  • домашній номер телефону; номери телефонів мами і тата;
  • як переходити дорогу;
  • як не впасти до ями і як долати інші перешкоди;
  • як покликати на допомогу.

Чому не можна:

  • сідати у машину без батьків;
  • ходити з незнайомою людиною;
  • брати у незнайомців ласощі;
  • ходити безлюдною дорогою, навіть якщо це ближче, ніж в обхід.

Чим небезпечні:

  • каналізаційні люки;
  • залізні огорожі з гострими піками вгорі; будівництва;
  • бомжі, алкоголіки та інші сумнівні особистості;
  • темні вулиці;
  • вода під льодом.

Як поводитися:

  • під час зустрічі з тваринами;
  • якщо ти загубився;
  • до кого можна і до кого не можна звернутися (не до будь-якого перехожого! підійти до кіоска, де декілька продавців, до міліціонера);
  • якщо до тебе чіпляються (необхідно кричати: «Ні, ти не мій тато, ні!», «Не чіпай мене, ти чужий... я з тобою не піду!.. «Ні!», «Ні, ти не мій брат! (сестра, мама, дідусь...)».

Цей перелік ви можете доповнювати і розширювати. Ви можете завести зошит (або файл у комп'ютері) і відзначати в ньому, що вивчено, що повторено, що ще належить вивчити.

 “Психологічна готовність дитини до навчання у школі ”

«Роки чудес» — так називають дослідники перші п'ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологами стоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи — це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Компоненти психологічної готовності:

  • мотиваційний;
  • інтелектуальний;
  • вольовий;
  • емоційний;
  • особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.

Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним.

Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1)ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов'язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2)виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3)відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4)віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5)визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1)обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2)рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв'язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам'ятовуванням.

Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам'ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри.

Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів.

Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам'ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Навички спілкування:

  • сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;
  • розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, 

без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів

Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов'язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

10 речей, які мають зробити батьки першокласника 1 вересня

1.Малюк, швидше за все, хвилюватиметься і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим написом.

2.Багато хто з батьків вважає, що подарунки цього не обов᾽язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання та, з іншого боку, підкреслить важливість події.

3.Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом із дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути в нього... і покласти туди якусь дрібничку:чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!

4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не засмучуйтесь, не гнівайтеся, не обурюйтесь і не підвищуйте голос!

5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк уперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.

6. Скажіть своєму первачку, який він має чудовий вигляд.

7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила, і обов᾽язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).

8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів, їм також буде приємно привітати першокласника.

9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.

10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!

 

Читайте також:

Режим харчування дитини вдома

Святковий стіл дитини

Як запобігти харчовим отруєнням

Як  провести  вихідні  дні  з дитиною

Причини запізнілої мови у дітей ІІ молодшої групи

Вивчаємо правила дорожнього руху

Причини травмування дітей

Логін: *

Пароль: *