ЗДО, Павлівка
Калинівський район, Вінницька область

Готуємось до школи

Початок шкільного життя — відповідальний момент для кожної дитини. Тож період навчання у першому класі позначений істотними змінами в її житті. Від того, як вона впорається з ними та адаптується до нових умов, залежатиме її подальше шкільне життя.

Окреслимо найважливіші індикатори подальшої успішної адаптації дитини до початкової школи, її оптимальної “стартової підготовки” до шкільного життя, ті, від розвитку яких у маленького учня складатиметься позитивний чи негативний досвід першого року навчання.

Ми не будемо вести мову про “предметні знання”, на яких останнім часом “зациклюються” батьки дошкільнят, а за їхніми вимогами часто й педагоги дитсадків.

Завдання вихователів — забезпечити психічну й психологічну готовність дитини до школи, підготувати до навчання в нових умовах.

Важливо, щоб батьки усвідомлювали це і не вимагали того, що не відповідає природі дошкільника, а крім того, й самі розуміли, коли саме їхня дитина буде готова до школи.

Фізична готовність

Традиційно до школи діти вступали у сім років, але нині вони можуть піти до 1-го класу і в шість, і в сім. Закон цього не забороняє. Пізніше навчання варто починати тільки в тому разі, якщо дитина фізично і психічно не готова до нього.

Віддати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла відповідального фізичного віку, тобто повних шести років, за умови її психологічної, інтелектуальної та фізичної готовності.

Про фізичну готовність дитини можемо судити, зокрема за антропометричними показниками розвитку її організму.

Якщо на момент вступу до школи більшість антропометричних показників дитини нижчі від норми, слід замислитися й порадитися з лікарем або психологом, чи варто їй вступати до школи в цей період (передусім це стосується шестирічного віку)

Особливу увагу треба звернути на кількість постійних зубів (зрозуміло, ми не беремо до уваги молочні, що є тимчасовими). Цей показник іноді ще називають зубним віком, саме він є вирішальним при визначенні фізичної зрілості малюка. Зрозуміло, найкраще, коли і вага, і зріст наближені до наведених значень або трохи їх перевищують. Але якщо немає бодай одного постійного зуба (з названої кількості) на тлі інших позитивних показників, радимо не поспішати віддавати дитину до школи.

Вік

Хлопчики

Дівчатка

Кількість постійних зубів

Зріст (см)

Вага (кг)

Кількість постійних зубів

Зріст (см)

Вага (кг)

6 років

1-6

111-121

19,7-24,1

1-6

111-120

19,0-23,6

7 років

5-10

117,3 -127,3

20,4-28,8

6-11

115,9-126,9

20,3-28,0

Психічна зрілість

Крім фізичної зрілості, для успішного навчання дитини у школі необхідна й психічна зрілість. Фізична і психічна зрілості становлять разом те, що називають дошкільною зрілістю (для шестирічних дітей) або психологічною готовністю (до семирічних). Психічна зрілість складається з таких компонентів: мотиваційного, інтелектуального, вольового, морального. Розглянемо кожний з них.

Моральна готовність

Моральна готовність до шкільної освіти є стрижнем, що складає підмурівок особистості.

Уміння спілкуватися з дорослими й однолітками — основа для успішної адаптації дитини у школі. Систематично спостерігаючи за поведінкою малюків під час ігор і занять, можна побачити, хто з них уміє спокійно й по-діловому звертатися до дорослого із запитанням, узгоджувати власні бажання з інтересами товаришів; хто прагне “захопити” найпривабливіші ролі й добивається цього умовляннями, примусом або через конфлікти; хто не вміє проявити себе і свої інтереси, тож задовольняється будь-якою роллю, а хто взагалі не бере участі в діяльності дітей, несміливий, чи пасивний у спілкуванні з однолітками й дорослими тощо.

У формуванні моральної готовності дуже важливий приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками (бабусею, дідусем) і родичами, з друзями, іншими дорослими й дітьми. Дошкільний вік — період наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки наших дітей — це віддзеркалення більше 80% наших із вами вчинків, шановні батьки.

Вольова готовність

Вольова готовність дитини до шкільного навчання — важлива складова її успішної адаптації. Уже із самого малечку дитина опиняється перед необхідністю долати певні труднощі, підпорядковувати свої дії поставленій меті. У зв’язку з цим вона має свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Отже, вже в дошкільному віці починає формуватися воля.

Провідну роль у соціальній зумовленості волі відводять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорослими. Тому, шановні дорослі, розмірковуймо над словами, виважуймо їх і не даваймо дітям непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати тим самим бажанням щось самостійно робити.

Про вольову готовність дитини можна робити висновок за сформованістю в неї довільних психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги).

Показники сформованості довільних психічних процесів:

  • Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.
  • Малюк запам’ятовує уривки, які потрібно вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачив або чув.
  • Нескладні завдання, запропоновані дорослими, дитина може самостійно виконати, спираючись на власні сили.
  • Уміє самостійно себе обслуговувати (вдягається, зав’язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, може випрати свої шкарпетки й трусики, дотримується особистої гігієни).
  • Дотримується певного темпу в своїй роботі.
  • Дотримується доступних правил поведінки.
  • Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання (якщо оцінка не позитивна, не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає...).
  • Дитина вміє сама оцінювати свою роботу.

Мотиваційна готовність

Щоб навчання було успішним, дитина має передусім прагнути нового шкільного життя, серйозних занять, відповідальних доручень. Виникненню таких бажань сприяє мотивація на навчання, на важливу змістовну діяльність, більш значущу, ніж гра дошкільнят. Прагнення дитини посісти нове соціальне становище зумовлює вироблення її внутрішньої позиції — мотивації.

Мотиваційна готовність — своєрідний генератор позитивного ставлення до школи. Це той двигун, який допомагає першачкові комфортно почуватися у школі й позитивно ставитися до навчання як до цікавого процесу.

Дуже важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу, а не різні страшилки або погрози (от підеш до школи, там не побавишся...).

Визначаємо рівень мотиваційної готовності дитини

Рівень мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди, в якій можна з’ясувати бажання малого стати школярем та його уявлення про школу.

Відповіді дітей можна поділити на чотири групи.

  • Прагнення бути школярем, бажання вчитися , грунтуються на відповідному уявленні про школу: “Усі мають вчитися, щоб потім, коли виростеш, добре працювати”, “Хто добре навчається у школі, той зможе стати Призидентом...”; “Щоб добре вчитися, треба бути старанним...”. Серед цієї групи відповідей будуть одиниці шестирічних малят, бо їхня основна потреба — це гра, а не навчання.
  • Прагнення стати школярем грунтується на поверхневому уявленні: “У школі цікаво, там багато дітей, учитель ставить їм оцінки”, “У школі краще, ніж у дитячому садку: не треба спати вдень, після уроків можна бігати по подвір’ю скільки завгодно”; “Мені у школі подобаються перерви, коли можна виходити в коридор або на вулицю”. Так розмірковують уже більше шестирічних.
  • Дитина начебто й правильно уявляє вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побоювання, навіть страх: “Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька”; “А раптом я не зможу зробити те, що скаже вчителька”; “У школі важко, я не знаю, чи хочу йти туди, - чомусь боюся”. Таких відповідей досить багато.
  • Дитина не бажає йти до школи: “У садочку краще, тут немає уроків і домашніх завдань”, “У школі погано, бо там не граються і забороняють носити іграшки”. На жаль, останнім часом кількість таких відповідей збільшується.

Батьків мають насторожити третя і четверта група відповідей. Звідси висновок: треба краще ознайомити дитину зі школою й поставитися до нього досить серйозно. Позитивна спрямованість дитини (перша і друга групи) на школу власне як на навчальний заклад — найважливіша передумова благополучного її входження у шкільну навчальну діяльність, тобто прийняття нею відповідних шкільних вимог та повноцінного включення у навчальний процес.

Інтелектуальна готовність

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов’язана з розвитком розумових процесів — уміння узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, визначати істотні ознаки, робити висновки.

Інтелектуальна готовність проявляється у загальному рівні розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соціальні явища.

Батькам варто порадити: читайте синові чи доньці книжки про природу: неживу і живу, відвідайте з ними місцевий музей природи, зоопарк, завітайте до лісу. Можна дозовано (обмежено в часі) переглянути відеофільми про природу (тварин, природні явища). Але робити це все треба в системі, а не від випадку до випадку. Обов’язково розглядайте та обговорюйте з малими ілюстрації в книжках і дитячих енциклопедіях, але знову системно, щоб у голові дитини не виникла “каша” з різноманітних фактів. Розкажіть свої дітям про місце, країну, де вони народилися, важливі події з життя родини. Намагайтеся відповідати якомога повніше на запитання, а не зводити їх до “так” чи “ні”. Ваша розгорнута відповідь буде взірцем для дитини, як треба відповідати. Заохочуйте малюка до чітких формулювань запитань.

Інтелектуальна готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, сприймання, пам’яті, мислення, мовлення).

Не змушуйте дітей до жодних навчальних дій. Формуйте бажання. Готуйте до навчання, пам’ятаючи: тільки бажання та інтерес дитини є ключем до цього процесу.


 

Пам’ятка для батьків

майбутнього першокласника

ТЕСТ «КРУГОЗІР»

Запропонуйте дитині відповісти на запитання.

  1. Як тебе звуть? Як твоє прізвище?
  2. Як звуть твоїх тата і маму? Чи знаєш ти їхні імена по батькові?
  3. Назви свою домашню адресу.
  4. Скільки тобі років? Скільки буде через рік, два? Скільки років тобі було рік тому?
  5. Коли ми лягаємо спати?
  6. Коли прокидаємося?
  7. У який час ми обідаємо?
  8. Ким працюють твої тато і мама?
  9. Якого кольору ця ваза (книга, олівець, стіл і так далі)?
  10. Скільки всього пір року? Які пори року ти знаєш? Яка пора року зараз?
  11. Коли йде сніг? Коли збирають урожай? Коли цвітуть проліски? Коли буває дуже спекотно?
  12. Що роблять будівельник, продавець, перукар, кухар?
  13. Що залишається на землі після того, як пройде дощ?
  14. Що роблять діти у школі?
  15. Чи хочеш ти йти до школи?
  16. Покажи своє праве око, ліве вухо, ліву руку, праву ногу. Навіщо нам потрібні очі, вуха?
  17. Яких тварин ти знаєш?
  18. Яких птахів ти знаєш?
  19. Хто більший: слон чи лисиця?
  20. Що більше: 5 чи 3? Полічи від 4 до 10, від 10 до 1.
  21. Які геометричні фігури ти знаєш? Чим схожі коло й овал?

 

Інформація про себе та свою родину: запитання 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Уявлення дитини про навколишній світ: запитання 9, 10, 11, 12, 13, 17, 18.

Здатність аналізувати інформацію, міркувати: запитання 20, 21.

Бажання вчитися: запитання 14,15.

 

Оцінювання результатів:

Високий рівень – дитина відповіла на всі запитання й дала чіткі пояснення.

Середній рівень – дитина відповіла на більшість запитань без пояснень.

Низький рівень – дитина відповіла лише на декілька запитань і дала неправильні пояснення.

ЩО СЛІД ПАМЯТАТИ БАТЬКАМ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

  • Хваліть, хваліть і ще раз хваліть свою дитину за те, що вона робить.
  • Розповідайте про школу, про те, що там роблять діти, як проходять уроки, про те, що в школі дуже цікаво.
  • Розповідайте дитині про власний позитивний досвід.
  • Допомагайте, але водночас привчайте малюка бути самостійним.
  • Не виконуйте завдання за дитину, а краще підбадьорюйте і підтримуйте.
  • Не критикуйте дитину, якщо в неї поки що не все виходить так, як хотілося б.
  • Радійте разом з дитиною новим відкриттям.
  • Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми.

Візьміть до уваги!

За останні роки у дошкільників зросла кількість захворювань органів травлення, серцево-судинної системи, зафіксовано зниження гостроти зору. З початком навчаня в ослабленої або фізично незрілої дитини ці показники можуть істотно погіршитися.

У 60% шестирічних дітей є порушення мовленнєвого розвитку, що утруднює їхнє навчання в школі. Щоб запобігти цьому, вислуховуйте дитину, не перебивайте її, давайте можливість висловлюватися, коректно виправляйте, залучайте до рефлексування власних станів і почуттів.

Візьміть до уваги!

Дитину треба готувати до того, що далеко не завжди всі ролі у житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашими бажаннями, інколи доводиться робити і те, що потрібно іншим, хоч воно і не входить у коло наших безпосередніх інтересів.

Діти переймають і наслідують наш приклад спілкування, визначаючи для себе його особливості, фіксуючи межі та правила поводження, запам’ятовуючи інтонації, тембр і висоту голосу тощо.

На поведінці дитини негативно позначаються обіцянки, які не виконуються або постійно відтерміновуються (варто замислюватися, перш ніж щось обіцяти малюкові).

Візьміть до уваги!

Психофізіологічні особливості шестирічних малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовність до шкільного навчання, як у дітей семи років. Це треба враховувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.

Тільки зі спостережень за дитиною можна робити висновок про сформованість у неї вольової готовності.

Формування вольової готовності дошкільника залежить від його темпераменту; зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання.

Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спонтанно під дією емоцій.

Візьміть до уваги!

Мотиваційну готовність дитини слід формувати через її усвідомлення того позитивного, що очікує на неї у школі, а не на погрозах та залякуванні.

Підвищити мотивацію дитини до шкільного навчання допоможе приклад батьків та близьких людей (покажіть свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розкажіть про позитивний досвід шкільного навчання).

Привабливість для сина і доньки шкільного навчання можна підвищити, створивши портфоліо досягнень дитини.

Формуванню позитивної мотивації сприяють позитивні словесні формули підтримки з боку вихователів та батьків (“Спробуй іще раз!”; “Нічого, не хвилюйся, в тебе все вийде!”; “В тебе вийшло краще, ніж минулого разу!...”)

Візьміть до уваги!

Провідний в інтелектуальній готовності до школи розвиток мовлення, а йому сприяє систематичне читання дитині книжок, обговорення ілюстрацій, репродукцій, повні відповіді на її запитання.

Не залишайте поза увагою бажання дитини з чимось ознайомитись або чогось навчитися, допомагайте їй у цьому, станьте для неї товаришем у відкритті.

Велику допомогу в розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть надати дитячі журнали, особливо “Джміль”, кожна рубрика якого спонукає до розмірковувань, пробуджує уяву. (За журналом з малюком треба працювати, важливо запитувати в нього, що найбільше сподобалося в матеріалі, які завдання зацікавили, звернути увагу на інші цікавинки й завдання, розтлумачити незрозумілі місця).

Логін: *

Пароль: *