Консультації для батьків
Діти з особливими потребами: правила взаємодії з ними
Поради батькам щодо взаємин з дитиною з особливими освітніми потребами
Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
- Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
- Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
- Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
- Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
- У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
- Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
- Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
- У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
- Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
- Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
- Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
- Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
- Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.
Психологічна допомога батькам дітей з ООП
Насамперед зазначимо, що єдиної формули успішного виховання у сім’ї не існує, оскільки вона залежить від рівня моральності й культури батьків, їхніх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо.
Основні умови виховання дітей з особливими потребами:
1.Здоровий мікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованість.
2. Довіра до інших дітей, надання їм самостійності.
3. Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини - дідуся й бабусі.
4. Єдність усіх вимог дорослих у ставленні до дітей.
ПАМ’ЯТАЙТЕ
1. Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
4. Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.
5. Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.
6. Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться ввірити в людей.
9. Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
10. Якщо дитина росте в розумінні, вона знаходить любов у цьому світі.
Пам'ятка для батьків
1. Приділяйте велику увагу повсякденному спілкуванню з дитиною.
2. Стежте за власним мовленням.
3. Намагайтесь говорити спокійно, доброзичливо.
4. Не зловживайте словами "повинен", "треба".
5. Говоріть дітям "дякую", "вибач".
6. Давайте можливість дитині не тільки слухати, а й думати, висловлювати власні судження, брати активну участь у спілкуванні.
7. Ненав'язливо поправляйте дитину, яка неправильно промовила слово чи побудувала фразу, причому краще зробити це під час розмови, щоб не переривати спілкування.
8. Формуйте в дітей навички ввічливого спілкування: вміти вислуховувати співрозмовника, з повагою ставитися до його думки.